Тихо цокає годинник - Марія Бурмака

Тихо цокає годинник,

мiж минулим i майбутнiм на межi

На шляху моїм порожнiм

Випадковi подорожнi двi душi

Хай дитинство вже далеко,

Повертаються лелеки, як колись,

Зорi з мiстом розминулись,

А вночi перегукнулись, i зiйшлись…

На пiвкроку ближчає зима, вже не вiдпускає,

На пiвсловi вiднаходжу смак, що його знаю…

Нiч осiння наступає,

Гiлку мiсяць колисає, стука в раму…

Засипа дорогу листям,

Засинає моє мiсто…

Надобранiч…