Сонцем, небом, дощем - Марія Бурмака

Я — де тихо і дощ,

Серед вулиць і площ,

Серед неба і зір,

Серед рік, серед гір…

Я — де втомлений шлях,

Де вертається птах

Із чужих берегів

На дороги свої…

Сонцем, небом, дощем,

Снігом, вітром, благаю ще.

Тільки, тільки мене

Не залишай… (весь куплет — 2)

Я — де трунок п’янкий,

Де слова від руки,

Ті далекі слова,

Обертом голова.

Від неписаних слів,

Від ночей тих і днів,

Що забути не можу…

Я — де тихо і дощ…

Я давно там, де ти,

Хай ще довго іти

І летіти дарма.

Де ти є чи нема?

Це не знати мені,

Це надія бринить,

Я — де світло і тінь…

Я — іду по воді…