Восени - ТНМК

З ними те, чого не буде: сіли, побалакали, поплакали.

Тоді між хмарами у небі ще були сині плями.

Так буває восени.

Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку.

Звідти пустить кіноплівку — чорно-білим

по живому:

На, пригадуй, як буває восени.

В тумані вчора бачив вранці сірі башти, знаєш, з них очима вікна.

Іноді зненацька страшно,

Ніби шось важливе дуже вчора я програв в азарті, їду ось тепер в плацкарті туди,

де буду довго…

Приспів:

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Восени скрізь жовте.

Сині плями позникали, я питав: Куди?

Коли?

Чі є на цьому

дні корали?

Шось відповіло: нє-а.

Шось посміхнулось криво, я відчув, що все даремно,

що все мимо.

Пішла злива.

Как-как-кап-кап.

Як сльози із очей Марусі, мокрі люди в однині.

Може, плачуть.

Може, ні.

Немов бабусі шорхають додому, як в ніч, зникають з неба плями сині.

Знаєш, так буває…

Зробивши сальто, листя вниз стрибало, як у цирку люди.

Йшли дощі,

як під копірку.

Та, як зірки вранці рано, все, жовтіючи, зникало.

Тим часом десь у небі мої

хмари плями сірі знов плясали в однині.

Приспів:

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Далі все мовчало довго.

Трохи змерз я.

Був ранок сивий

Та новим асфальтом білим (що ж робити?) пішов додому

Я та сніг не розуміли: Сталось що?

Навіщо?

Чому?

Що я питав так довго вчора…

У мікрофона.

У мікрофона.

У мікрофона…

Приспів:

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.

Тепер я знаю, як буває восени, я питав, може чув хто, може, ні.