Раніше - БЕЗОДНЯ

Відкриєш мою книгу, поглянь на ці малюнки…

В них віддзеркалюються тимчасові візерунки.

Впадеш у файні барви і віднайдеш свій колір.

Згадай їм наші ті роки, вони ж і твої.

А знаєш, не ховай свою старість!

Як казав мій знайомий: «все перейде в радість — шлях у небо…»

Як гадаєш, скільки ще нам чекати?

Скільки ці ніяки тіла будуть нас ігнорувати,

Лажати, свої мозолі наїдати?

Може ти мені підкажеш, мій кровний брате?

— А знаєш, раніше я тебе вже бачив,

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

— Так, повідав я пригод…

— А як же тебе звуть?

— Український народ.

Хей, ти заблукав!

Ти!

Хей!

Раніше зірки були вищими!

Вищими… Відійди від мене!

Коли мені сумно і сльози вже близько,

Коли опускаюся, падаю низько,

Коли вже немає ні сил, ні надії,

Так само як ти — я вмирати не вмію.

Як я казав раніше, я тебе вже бачив.

Тебе руйнували, а ти усім пробачив.

Так, ми закриєм всім нікчемам рот —

Це говорить мій народ!